Чи ви чули, добрі люди,
Що у світі говорять,
Що по тюрмах заключених
Б’ють і голодом морять?

У неділю дуже рано
Якось мати тут прийшла,
Вна, напевно, своїй доні
Передачу принесла.

– Прийміть, прийміть передачу
Моїй доні дорогій,
Може, нині, може, завтра
Повезуть її в Сибір.

– Не прийму я передачу
Твоїй доні дорогій,
Твою доню вчора рано
Засудили на розстріл.

Постояла стара мати,
Передача впала з рук,
Сльози градом покотились
І на білу її грудь.

Повернулась стара мати,
Повернулась та й пішла,
І ніхто того не знає,
Що вна в серці понесла.

Моя доня дорогенька
Україні присягла
І за вільну Україну
В землю молода лягла.