Могили губились
Могили губились
По всій Україні,
Спіть, браття-герої,
Полеглі в бою.
Живі, хоч в кайданах,
Про вас не забудуть,
Бо ваша відвага
В грядущім вогні.
На півночі й сході
Про вас пам’ятають,
Готують розплату...
А буде ця плата страшна:
У сірих шинелях
Та з вірою в серці
Під звуки та реви гармат.
Нехай бенкетує
Наїзник підступний,
Що чадом лука
Народ обдурив,
Що кров’ю та смертю
Душив слабовірних,
Брехнею братів
Ворогами зробив.
По всій Україні,
Спіть, браття-герої,
Полеглі в бою.
Живі, хоч в кайданах,
Про вас не забудуть,
Бо ваша відвага
В грядущім вогні.
На півночі й сході
Про вас пам’ятають,
Готують розплату...
А буде ця плата страшна:
У сірих шинелях
Та з вірою в серці
Під звуки та реви гармат.
Нехай бенкетує
Наїзник підступний,
Що чадом лука
Народ обдурив,
Що кров’ю та смертю
Душив слабовірних,
Брехнею братів
Ворогами зробив.
Примітки:
Записала 1999 року Світлана Кухар у с. Журбинці Бердичівського району Житомирської області від Плаксюк Надії Іванівни.Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.Рекламне оголошення