Пусти м’я, пусти м’я
– Пусти м’я (2) нехай гляну,
Яка гарна дівоча краса.
В неї зір чарівний, обнімілий,
По плечах розпущена коса.
– А ти їдеш, мене покидаєш,
А я вірно любила тебе.
Спогадай лиш останнє прощання,
Говорив, що не лишиш мене.
– Вірю, вірю, дівчино рідная,
Що ти щиро любила мене,
Тепер мушу служити Вкраїні,
Чи ж навік покидаю тебе?
Стане воля, воскресне Вкраїна
Й засіяє нам сонце в степах
І не буде вже більше страждання
По ворожих московських тюрмах.
Яка гарна дівоча краса.
В неї зір чарівний, обнімілий,
По плечах розпущена коса.
– А ти їдеш, мене покидаєш,
А я вірно любила тебе.
Спогадай лиш останнє прощання,
Говорив, що не лишиш мене.
– Вірю, вірю, дівчино рідная,
Що ти щиро любила мене,
Тепер мушу служити Вкраїні,
Чи ж навік покидаю тебе?
Стане воля, воскресне Вкраїна
Й засіяє нам сонце в степах
І не буде вже більше страждання
По ворожих московських тюрмах.
Примітки:
Записали 1996 року О. Жученко та О. Кондратенко в с. Залужани на Львівщині від Артемович Марії Миколаївни і Лукавської Мирослави.Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.Рекламне оголошення