Плачу я, плачу за Вкраїну
Плачу я, плачу за Вкраїну,
Її ж замучили кати,
А мене взяли, засудили
Навік до темної тюрми.
Сиджу я, сиджу у неволі,
Залізом-путами дзвоню,
Згадать-згадала свою неньку –
Свою рідненьку Вкраїну.
Згадать-згадала свою неньку –
Свою рідненьку Вкраїну.
Стерла я, стерла з мого личенька
Щиру, гарячую сльозу.
За що розорена Вкраїна,
За що розкриті могили,
За що стоптаний цвіт рожевий,
За що козаки полягли?
Її ж замучили кати,
А мене взяли, засудили
Навік до темної тюрми.
Сиджу я, сиджу у неволі,
Залізом-путами дзвоню,
Згадать-згадала свою неньку –
Свою рідненьку Вкраїну.
Згадать-згадала свою неньку –
Свою рідненьку Вкраїну.
Стерла я, стерла з мого личенька
Щиру, гарячую сльозу.
За що розорена Вкраїна,
За що розкриті могили,
За що стоптаний цвіт рожевий,
За що козаки полягли?
Примітки:
Записали 1989 року Наталія Медведчук та Ірина Юричко в с. Митків Заставнівського району Чернівецької області від Манчуленко Марії Василівни.Джерело:
Може вміститися сльоза... / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2002. – 180 с.Рекламне оголошення