Коли, дівчата, була я з вами,
Була весела, пісні співали солов’ї,
А нині сиджу та й думаю
За гратами в темній тюрмі.

Нащо ня мати народила,
На світ безумний привела?
Судьба кохання розлучила,
До стін тюремних привела.

Було мня мати не родити,
Була б не зналася з тюрмою,
І з гратами,
І з муром твердим.

Забудь за мене, батько й мати,
Забудь за мене, брат й сестра.
Забудь за мене, мій миленький,
Забудь й не думай, бо дарма.

Прощай, сестричко дорогенька,
Прощайте, ріднії брати,
За Україну нашу миленьку
Тяжкі кайдани мені нести.