Гуде у полі вітер лютий,
Що ладен кожного прошить,
Московське військо пре на Крути,
Щоб Україну задушить.

І тужить пісня тополина
Вітрами сніжними, як рунь,
Стає на захист Україна,
У бій іде смілива юнь!

Синочки, рідні соколята,
Уже нема вам вороття,
Бо хто заступить вас від ката
І порятує вам життя?

Вогнем гармати скаженіють,
Багнети гнуться у дугу.
Червоним маком пломеніють
Криваві маки на снігу.

Орда московська – страшно глянуть –
По мертвих топчеться трьохстах.
Лягли сніжинки і не тануть
На нецілованих устах.