Пісня про смерічку
У вербах плакучих краса незрівнянна,
Там плаче на кручах їх врода весняна.
Приспів:
Гей, там, біля річки, що вдаль десь струмоче,
Є в наших смерічках щось ніжне й дівоче.
Гой я, гой я, гой я, гой я,
Є в наших смерічках щось ніжне й дівоче.
Краса смерекова ніколи не в’яне,
Як осінь в діброви карпатські загляне.
Приспів
Полощуть їх роси, ще й з грозами зливи,
Ще й люті морози цілуються з ними.
Приспів
Там плаче на кручах їх врода весняна.
Приспів:
Гей, там, біля річки, що вдаль десь струмоче,
Є в наших смерічках щось ніжне й дівоче.
Гой я, гой я, гой я, гой я,
Є в наших смерічках щось ніжне й дівоче.
Краса смерекова ніколи не в’яне,
Як осінь в діброви карпатські загляне.
Приспів
Полощуть їх роси, ще й з грозами зливи,
Ще й люті морози цілуються з ними.
Приспів
Примітки:
Записали 1994 року Ірина Колодюк і Наталія Олійник у с. Микуличин Івано-Франківської області від Ганни Кацуляк.Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.Рекламне оголошення