Там у полі береза стояла,
На березі зозуля кувала.
Питалася зозуля берези:
"Чого стоїш в’яла, невесела?"
"Ой як мені зеленьков бути,
Підо мною стояли рекрути,
Шабельками гілля повтинали,
З-під кореня води добували,
Майорського коня напували".
Ой зацвіла черемшина зрісна,
Ходить жовняр до дівчини спізна.
"Ти, жовняре, не ходи до мене,
Бо у мене неслава за тебе,
Бо на тебе ні слава, ні воля,
Ой те бачить головонька моя".
"А я тої слави не боюся,
Кого люблю, стану й розмовляюся".
Питалася дівчина жовняра:
"Ти, жовняру, що будеш діяти,
Як будеш войну воювати,
Хто ти буде кошулину прати?"
"А я піду горі долиною,
Та й я найду прачку над водою,
Та й випере кошулину мою".
Питалася дівчина жовняра:
"Ти, жовняре, що будеш діяти,
Як ти підеш войну воювати,
Хто ти буде постіль застилати?"
"Там у полі зелена травина,
Ой там мені постіль застелена".
"Ти, жовняре, що будеш діяти,
Як ти підеш войну воювати,
Хто ти буде рани полокати?"
"В темнім лісі дрібний дощик січе,
А він мені рани виполоче".
Питалася дівчина жовняра:
"Ти, жовняре, що будеш діяти,
Як ти будеш войну воювати,
Хто ти буде над гробом плакати?"
"В темнім лісі чорний ворон кряче,
А він мені над гробом заплаче,
Не заплаче ні брат, ні сестриця,
Лиш заплаче чужа чужениця".