Ой у полi, в полі
Ой у полi, в полі
Дуб на дуб схилився,
Доти син був добрий,
Поки не женився.
А як оженився
Та взяв собі жінку,
Та й став забувати
Про рідну матінку.
Ой у полі, полі
Мати жито жала.
Їхав син у гості,
Мати не пізнала.
– Покинь, покинь, мати,
Цеє жито жати,
Та й підемо, мати,
Пити ще й гуляти.
– Не покину, сину,
Цього жита жати,
Бо й не маю, сину,
Чим тебе вгощати.
Чи я тобі, сину,
Борщу не варила,
Ти мене покинув,
Щоб я так бідила.
Чи я тобі, сину,
Подушку не слала,
Ти мене покинув,
Щоб я бідувала.
Дуб на дуб схилився,
Доти син був добрий,
Поки не женився.
А як оженився
Та взяв собі жінку,
Та й став забувати
Про рідну матінку.
Ой у полі, полі
Мати жито жала.
Їхав син у гості,
Мати не пізнала.
– Покинь, покинь, мати,
Цеє жито жати,
Та й підемо, мати,
Пити ще й гуляти.
– Не покину, сину,
Цього жита жати,
Бо й не маю, сину,
Чим тебе вгощати.
Чи я тобі, сину,
Борщу не варила,
Ти мене покинув,
Щоб я так бідила.
Чи я тобі, сину,
Подушку не слала,
Ти мене покинув,
Щоб я бідувала.
Примітки:
Записала 1994 року Жанна Замша в с. Розкішна Ставищенського району на Київщині від Андрія Діхтяря.Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.Рекламне оголошення