Ой зацвіла червона калина над криницею,
Горе ж мені, матінко моя, жить з п’яницею.

Бо п’яниця та й недбайлиця, в шумній корчмі п’є та п’є.
Ой як прийде з корчми додомоньку, мене, молодую, б’є.

Та сидить дочка у віконечка, аж ось і матінка йде:
– Ой здорова, моя донечко, чи п’яниця вдома є?

– Потихесенько, помалесенько, моя ненько, говори,
Спить п’яниця у новій коморі, коли б його не збудить".

– Та нехай же спить, моя донечко, бодай би не встав,
Щоб твоєї головоньки та й не клопотав.

– Ой не лай, ненько, та не лай, любко, п’яницю мого,
Ой є в мене дрібні дітки, горе мені без нього.

Хоч він і п’яниця, хоть недбайлиця, хоть у корчмі п’є,
А як загляну у нову комору, а у мене усе є.