Ой вербо, вербо [1]
Ой вербо, вербо,
Де ти зросла,
Що твоє листячко
Вода знесла?
Ой знесла, знесла
Тиха вода,
А я молода,
Як ягода.
А я молода,
Як ягода.
Не піду заміж
За рік, за два.
Я піду заміж
Аж п’ятого
За п’яниченьку
Проклятого.
Ой кажуть люди,
Що твій муж не п’є.
А він щоднини
До корчми йде.
Пропив коника
Вороного,
Та ще в стайню йде
По другого.
Та ще в стайню йде
По другого.
А я, молода,
Проти нього.
А я, молода,
Проти нього
Несу рублика
Золотого.
Несу рублика
Золотого
Викупляти коня
Вороного.
Не раз і не два
Викупляла,
У вишневому саду
Ночувала.
Де ти зросла,
Що твоє листячко
Вода знесла?
Ой знесла, знесла
Тиха вода,
А я молода,
Як ягода.
А я молода,
Як ягода.
Не піду заміж
За рік, за два.
Я піду заміж
Аж п’ятого
За п’яниченьку
Проклятого.
Ой кажуть люди,
Що твій муж не п’є.
А він щоднини
До корчми йде.
Пропив коника
Вороного,
Та ще в стайню йде
По другого.
Та ще в стайню йде
По другого.
А я, молода,
Проти нього.
А я, молода,
Проти нього
Несу рублика
Золотого.
Несу рублика
Золотого
Викупляти коня
Вороного.
Не раз і не два
Викупляла,
У вишневому саду
Ночувала.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записала 1994 року Любов Шалюта в с. Великий Ліс Бородянського району Київської області від Євдокії Гринченко.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.Рекламне оголошення