Над річкою Ужем

Над річкою Ужем дівчина тужила,
Осторонь хлопчина теж чомусь сумний.
Підійти боїться – з ним у сварці мила,
А навкруг цвітіння, день такий ясний.

Відвернеться стрівшись, наче незнайомі,
Треба помиритись – гордість не дає.
І тому весь вечір бродить коло дому,
А як її стріне, то не впізнає.

І ніхто не знає, як усе то сталось –
Сам прийшов хлопчина і заговорив,
Наче поміж ними сварки не бувало,
Наче з нею разом цілий день ходив.

Над рікою Ужем липа тихо шепче,
Зіроньки, як свічі, світяться вгорі.
Догорів чудовий закарпатський вечір,
А вони все ходять, ходять до зорі.

Примітки:
Записала Ельвіра Голуб 1994 року в с. Горінчево Хустського району на Закарпатті від свого батька Голуба Володимира Йосиповича, котрий, в свою чергу, записав пісню від казкаря Андрія Калина. Як з’ясувалось пізніше, пісня має й автора. Це колишній студент Ужгородського університету Павло Калинець, який помер замолоду.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення