У лузі зів’яла калина

У лузі зів’яла калина,
Що буйно вона розцвіла.
Скажи мені, люба дівчино,
Чого ти сумна та й сумна.

Без тебе не можу я жити,
Без тебе не буду вже я.
Любила я хлопця, любила,
Подруга в мене відняла.

Подруго моя ти, подруго,
У тебе на серці змія.
Забрала ти в мене милого,
Лишилася я сирота.

Навіщо мене покидаєш?
Подругу мою полюбив.
Поранив ти моє серденько,
Навіки мене залишив.

Ой чого та й чого, та й чого
Ті дзвони так сумно ревуть.
Напевно, по тій дівчиноньці,
Що вчора знайшли неживу.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Записав 1994 року Сергій Овсянников в с. Горожанка на Тернопільщині від Галини Леник.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення