Хай землю виорють гранати,
В підпіллі виросте посів,
Побачите жнива, дівчата,
Нас, партизанських косарів.

На грудях кулеметна стрічка,
В руках гранати і наган.
Недаром же дівчині сниться,
Що її милий – партизан.

"І шкода сліз, і шкода жалю,
Що ти осталася сама.
Від тебе знайду кращу кралю,
А пишна краля – то війна.

Війна палка, рум’яне личко,
За смерть дає вона любов.
Й тобі, дівчино, марне сниться,
Що вернусь я живий-здоров".

А може в ніч, коли темненько,
Підійде хтось та й до вікна,
Піди спитай його скоренько,
Чи твого милого нема.

Твій милий десь далеко в лісі
Лежить в терновому вінку.
Згадай його хоч раз у пісні,
У ясний вечір у садку.

А інший милий запитає
Про кого пісня ця сумна.
Не скажеш йому, най не знає,
Цю тайну знаєш ти одна.