Всю ніч не вгавала страшна завірюха

Всю ніч не вгавала страшна завірюха,
Тужили скрізь сильні вітри.
А там більшовики проходили стиха
Всі села, ліси і яри.

Їх було багато, як чорної хмари,
Чекали світанку в снігах,
Щоб кинути в селах великі пожежі
І грітись тоді при огнях.

Аж ось на світанку в сніжному завою
Злетілись кати всі, як стій.
Проснулись повстанці, схопились за зброю
І вийшли з відчаєм у бій.

І бились завзято цілі дві години,
І бій той тягнувсь за село.
Лягли всі за волю, за славу Вкраїни.
Там сорок повстанців лягло.

Тепер у тім лісі, де страшно так бились,
Високі могили стоять.
Там сорок повстанців навіки спочило,
Там сорок повстанців лежать.

Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.
2. Записано 1995 року в с. Підбуж на Дрогобиччині від Яким Іванни Йосипівни.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.

Рекламне оголошення