Восьмий лютий так лютує,
Аж вічка злипають,
А московські посіпаки
Бандерів шукають.

Ой ненасна годинонька,
Знайшли яму вже одну.
І навколо тої ями
Поставили сторожу.

Був там Байда і Захарів,
Вони добре уже знали,
Що чекають їх тортури
За підпільні справи.

Стрілив Байда у Натальку
Та й на кріс ся похилив,
Другу кулю собі в груди –
Та й життя він так скінчив.

А Захарів в свою жінку,
В серденько стріляє,
Другу кулю собі в груди –
Й так життя кінчає.

Хоч померли наші друзі,
Та їх слава не помре.
Всім героям України
Слава вічна їм буде!