Восьмий лютий так лютує
Восьмий лютий так лютує,
Аж вічка злипають,
А московські посіпаки
Бандерів шукають.
Ой ненасна годинонька,
Знайшли яму вже одну.
І навколо тої ями
Поставили сторожу.
Був там Байда і Захарів,
Вони добре уже знали,
Що чекають їх тортури
За підпільні справи.
Стрілив Байда у Натальку
Та й на кріс ся похилив,
Другу кулю собі в груди –
Та й життя він так скінчив.
А Захарів в свою жінку,
В серденько стріляє,
Другу кулю собі в груди –
Й так життя кінчає.
Хоч померли наші друзі,
Та їх слава не помре.
Всім героям України
Слава вічна їм буде!
Аж вічка злипають,
А московські посіпаки
Бандерів шукають.
Ой ненасна годинонька,
Знайшли яму вже одну.
І навколо тої ями
Поставили сторожу.
Був там Байда і Захарів,
Вони добре уже знали,
Що чекають їх тортури
За підпільні справи.
Стрілив Байда у Натальку
Та й на кріс ся похилив,
Другу кулю собі в груди –
Та й життя він так скінчив.
А Захарів в свою жінку,
В серденько стріляє,
Другу кулю собі в груди –
Й так життя кінчає.
Хоч померли наші друзі,
Та їх слава не помре.
Всім героям України
Слава вічна їм буде!
Примітки:
Записала 1994 року Тетяна Дем’яненко у с. Замакорів Верховинського району на Івано-Франківщині від Івана Дячука.Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.Рекламне оголошення