Заспіваймо про руїну
Заспіваймо про руїну,
Закарпатську Україну.
Заспіваймо разом, браття,
Як ся било Закарпаття.
Десять тисяч воювало,
Кров невинно проливало.
А над Хустом ворон кряче,
Україна-мати плаче.
Плаче, тужить і ридає,
Свою волю виглядає.
А Тисою пливуть трупи,
Серце рветься од розпуки.
Несе сестру, несе брата,
Жоні – мужа, дітям – тата.
Не плач, мати, і не тужи –
Син ранений та не дуже.
Голівонька на четверо,
А серденько – на шестеро.
Заклич, мати, дохторика,
Майстерного столярика.
Найме хатку і збудує
І начорно помалює.
І без дверей, без віконець,
Бо вже мому життю конець.
Закарпатську Україну.
Заспіваймо разом, браття,
Як ся било Закарпаття.
Десять тисяч воювало,
Кров невинно проливало.
А над Хустом ворон кряче,
Україна-мати плаче.
Плаче, тужить і ридає,
Свою волю виглядає.
А Тисою пливуть трупи,
Серце рветься од розпуки.
Несе сестру, несе брата,
Жоні – мужа, дітям – тата.
Не плач, мати, і не тужи –
Син ранений та не дуже.
Голівонька на четверо,
А серденько – на шестеро.
Заклич, мати, дохторика,
Майстерного столярика.
Найме хатку і збудує
І начорно помалює.
І без дверей, без віконець,
Бо вже мому життю конець.
Примітки:
1. Кожен рядок повторюється двічі.2. Записали 1994 року Олена Басюк і Тарас Головань у с. Микуличин на Івано-Франківщині від Ганни Кацуляк.
Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.Рекламне оголошення