Пізнай, пізнай
Пізнай, пізнай, стара мати,
Пізнай, чи то твій син.
Як був малий, ти го жаліла,
А як підріс, взяли кати.
Боронити не було сили,
Не було сили, бо стара.
Кати злетілись, мов ті круки,
І закували юнака.
І як привезли на команду,
А той пан Ярош запитав:
– Скажи, скажи, націоналісте,
Хто ще з тобою працював?
– Хоч мя убийте, хоч заріжте,
Та я вам правди не скажу,
За рідну нашу Україну
Свою я голову зложу.
Довкола села червоніють,
Довкола села розтяглись,
Сини вірної України
На три дороги розійшлись.
На три дороги розійшлися,
А з тих доріг на три шляхи.
І так блукають манівцями,
Мов тії блуднії сини.
Пізнай, чи то твій син.
Як був малий, ти го жаліла,
А як підріс, взяли кати.
Боронити не було сили,
Не було сили, бо стара.
Кати злетілись, мов ті круки,
І закували юнака.
І як привезли на команду,
А той пан Ярош запитав:
– Скажи, скажи, націоналісте,
Хто ще з тобою працював?
– Хоч мя убийте, хоч заріжте,
Та я вам правди не скажу,
За рідну нашу Україну
Свою я голову зложу.
Довкола села червоніють,
Довкола села розтяглись,
Сини вірної України
На три дороги розійшлись.
На три дороги розійшлися,
А з тих доріг на три шляхи.
І так блукають манівцями,
Мов тії блуднії сини.
Примітки:
Записано 1992 року в с. Струтень Нижній Рожнятівського району Івано-Франківської області від Ольги Лігон.Джерело:
Відлуння лісу / Упорядник І.О. Голубенко. – Київ: Інститут громадянського суспільства, 2000. – 197 с.Рекламне оголошення