Прощався стрілець [1]
Прощався стрілець зі своєю ріднею
І зібрався в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдем в бій за свою перемогу.
А вітер колише зеленую траву,
Молодий дуб додолу схилився.
Листя шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.
Ой, коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу не вкритий.
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу убитий.
І скажи ти, коню, і сестрам та й браттям,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу за ідею свою,
Чорний крук наді мною закряче.
І зібрався в далеку дорогу.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
Ми йдем в бій за свою перемогу.
А вітер колише зеленую траву,
Молодий дуб додолу схилився.
Листя шелестить, вбитий стрілець лежить,
Над ним коник його зажурився.
Ой, коню ж мій, коню, не стій наді мною,
Я тим часом полежу не вкритий.
Біжи, коню мій, скажи неньці рідній,
Що я лежу у степу убитий.
І скажи ти, коню, і сестрам та й браттям,
Нехай вони за мною не плачуть.
Я в степу лежу за ідею свою,
Чорний крук наді мною закряче.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. Записано 1988 р. від Параски Врони (1927 р.н.) у с. Поториця Сокальського р-ну Львівської обл.
Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.Рекламне оголошення