Там у полі нивка, зелена дібровка
Там у полі нивка, зелена дібровка,
Там дівчина жито жала, сама чорнобровка.
Жала вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти.
Мусив шапку зняти, "добрий день!" сказати,
– Помагай, Біг, тій дівчині того жита жати!
А дівчина стала, йому відказала,
Вона того козаченька серденьком назвала.
– Як підеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть лихі люди, як вітер солому.
Як вітер солому, солома легенька,
Рознесуть мя лихі люди, я ж ще молоденька.
Ой по всьому світу, по всьому світочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку.
Вишила сорочку чорними нитками,
Щоби його пізнавала межи парубками.
Там дівчина жито жала, сама чорнобровка.
Жала вона, жала, сіла спочивати,
Їхав козак з України, мусив шапку зняти.
Мусив шапку зняти, "добрий день!" сказати,
– Помагай, Біг, тій дівчині того жита жати!
А дівчина стала, йому відказала,
Вона того козаченька серденьком назвала.
– Як підеш додому, не кажи нікому,
Бо рознесуть лихі люди, як вітер солому.
Як вітер солому, солома легенька,
Рознесуть мя лихі люди, я ж ще молоденька.
Ой по всьому світу, по всьому світочку,
Що дівчина козакові вишила сорочку.
Вишила сорочку чорними нитками,
Щоби його пізнавала межи парубками.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 1990 р. від Олени Мотрук (1924 р.н.) у с. Микуличин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл.
Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.Рекламне оголошення