А в саду калина так рясно цвіте
А в саду калина так рясно цвіте.
Ой цвіте.
Козак до дівчини щовечора йде.
Ой іде.
– Добрий вечір,– каже ще й ручку дає.
Ой дає.
– Відчепись, козаче, в тебе друга є.
Друга є.
Покотились сльози по карих очах.
Ой очах.
– Дай хоч поцілую та останній раз.
Ой раз.
– Цілував ти мене, тепер я тебе.
Ой тебе.
Не сподівалася, що зрадиш мене.
Ой мене.
– Ти сама, дівчино, цього й довела.
Довела.
З іншими ходила, пила й гуляла.
Гуляла.
Мені молодому жалю завдала.
Завдала.
Ой цвіте.
Козак до дівчини щовечора йде.
Ой іде.
– Добрий вечір,– каже ще й ручку дає.
Ой дає.
– Відчепись, козаче, в тебе друга є.
Друга є.
Покотились сльози по карих очах.
Ой очах.
– Дай хоч поцілую та останній раз.
Ой раз.
– Цілував ти мене, тепер я тебе.
Ой тебе.
Не сподівалася, що зрадиш мене.
Ой мене.
– Ти сама, дівчино, цього й довела.
Довела.
З іншими ходила, пила й гуляла.
Гуляла.
Мені молодому жалю завдала.
Завдала.
Примітки:
Записано 1990 р. від Олени Мотрук (1924 р.н.) у с. Микуличин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл.Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.Рекламне оголошення