Сонце сходить і заходить [1]
Сонце сходить і заходить,
Чогось мила сумна ходить.
Сумна ходить, не говорить,
Певно, її серце болить.
Серце болить ізтяженька,
Щось не пише мій миленький.
Треба листа написати,
Щоб приїхав поховати.
Як приїхав під ворота –
Лежить мила, як сирота.
Як приїхав під віконце –
Лежить мила, як те сонце.
Як прийшов він до порога –
А милої душа в Бога.
Козак на це не зважає,
Гостру шаблю витягає.
Гостру шаблю витягає
І сам себе убиває.
Чогось мила сумна ходить.
Сумна ходить, не говорить,
Певно, її серце болить.
Серце болить ізтяженька,
Щось не пише мій миленький.
Треба листа написати,
Щоб приїхав поховати.
Як приїхав під ворота –
Лежить мила, як сирота.
Як приїхав під віконце –
Лежить мила, як те сонце.
Як прийшов він до порога –
А милої душа в Бога.
Козак на це не зважає,
Гостру шаблю витягає.
Гостру шаблю витягає
І сам себе убиває.
Примітки:
1. Кожен куплет повторюється двічі.2. Записано 1989 р. від Катерини Сусь (1940 р.н.) у с. Стільсько Миколаївського р-ну Львівської обл.
Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.Рекламне оголошення