Там у лузі береза стояла
Там у лузі береза стояла.
На березі зозуля кувала.
Питалася зозуля берези:
– Чом ти в’яла, в’яла й не зелена?
– Ой як мені зеленою бути?
Піді мною стояли рекрути.
З-під коріння воду добували.
Цісарського коня напували.
Питалася дівчина в жовніра:
– Ти, жовніре, що будеш діяти?
Як ти підеш войну воювати,
Хто ж ти буде кошулину прати?
Ой піду горою-долиною.
Там знайду я прачку над водою,
Що випере кошулину мою.
Питалася дівчина в жовніра:
– Ти, жовніре, що будеш діяти?
Як ти підеш войну воювати,
Хто ж ти буде рани полокати?
– Там, у лісі, дрібний дощик січе,
То він мені рани виполіче.
Питалася дівчина в жовніра:
– Ти, жовніре, що будеш діяти,
Як ти підеш войну воювати,
Хто ж ти буде над гробом плакати?
– Не заплаче ні брат, ні сестриця,
Лиш заплаче чужа чужениця.
В темнім лісі чорний ворон кряче,
Ой він мені над гробом заплаче.
На березі зозуля кувала.
Питалася зозуля берези:
– Чом ти в’яла, в’яла й не зелена?
– Ой як мені зеленою бути?
Піді мною стояли рекрути.
З-під коріння воду добували.
Цісарського коня напували.
Питалася дівчина в жовніра:
– Ти, жовніре, що будеш діяти?
Як ти підеш войну воювати,
Хто ж ти буде кошулину прати?
Ой піду горою-долиною.
Там знайду я прачку над водою,
Що випере кошулину мою.
Питалася дівчина в жовніра:
– Ти, жовніре, що будеш діяти?
Як ти підеш войну воювати,
Хто ж ти буде рани полокати?
– Там, у лісі, дрібний дощик січе,
То він мені рани виполіче.
Питалася дівчина в жовніра:
– Ти, жовніре, що будеш діяти,
Як ти підеш войну воювати,
Хто ж ти буде над гробом плакати?
– Не заплаче ні брат, ні сестриця,
Лиш заплаче чужа чужениця.
В темнім лісі чорний ворон кряче,
Ой він мені над гробом заплаче.
Примітки:
1. Кожен рядок повторюється двічі.2. Записано 1990 р. від Олени Мотрук (1924 р.н.) у с. Микуличин Яремчанського р-ну Івано-Франківської обл.
Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.Рекламне оголошення