Загриміли копитами по дворі,
Задзвеніли ланцюжками по столі.

– То по тебе, Ганнусенько, по тебе,
Дає тебе матусенька від себе.

– Ніц ти з мене, матусенько, не маєш,
Що ти мене від себе віддаєш?

– А я з тебе послуженьку та й маю,
Я зі свої головоньки віддаю.

Слава Богу, вашій хаті, всій вашій родині,
Я приніс хору, молода княгине.

Я тримаю в руках корчик велії,
Най тя благословить серденько Марії.

Я тримаю в руках корчик миртуса,
Най тя благословить серденько Ісуса.

Вже не будеш, княгине, у корчмі гуляти,
А будеш, княгине, мужа доглядати.

А як на рученьках дитина заплаче –
Будеш знати, княгине, що матуся значить.

Нині твоя мати цілий день ридала,
Чи тобі, Ганнусю, долечку вгадала?

Ой летіли бджілки з далекого броду,
Маєш тепер, княгине, князя з красного роду.

Залунай, трембіто, та по всьому світу,
Побажаєм молодятам: "Многі, благі літа!".

Заграй ми, музиченько, злегенька,
Вставай, вставай, Ганнусенько, зраненька.

Остатная неділенька у вінці,
Віддай, віддай всій родині поклінці.

Як ступила Ганнусенька на лужок,
Як припала батенькові до ніжок.

Остатная неділенька у вінці,
Віддаю я всій родині поклінці.

Сторонами, дівчатонька, сторонами,
Бо вже моє гуляннячко не з вами.

Низенько, Ганнусенько, низенько,
Бо вже твоє вінчаннячко близенько.

Ой по сто раз, Ганнусенько, по сто раз,
Вже не будеш кланятися другий раз.

Ой низенько, Ганнусенько, ще нижче,
Бо вже твоє вінчаннячко найближче.