Котилися вози
Котилися вози
З гори на долину.
Та й ся покотили
В гай, в ліс по дівчину.
Молода дівчина
По гаю ходила.
По гаю ходила,
Калину ламала.
Калину ламала,
На руку складала.
– Чого ти, дівчино,
По тім гаю блудиш?
Мабуть, ти, дівчино,
Мого сина любиш?
– Якби не любила,
То би не ходила.
Я за твоїм сином
Бистру річку плила.
Бистру річку плила
Через зимну воду.
Не за твоїм сином,
А за його вродов.
– На тобі, дівчино,
Коня вороного.
Відчепись від мене
Та від сина мого.
– Нащо мені коня?
Конем не поїду.
Твого сина люблю
Та за нього піду.
З гори на долину.
Та й ся покотили
В гай, в ліс по дівчину.
Молода дівчина
По гаю ходила.
По гаю ходила,
Калину ламала.
Калину ламала,
На руку складала.
– Чого ти, дівчино,
По тім гаю блудиш?
Мабуть, ти, дівчино,
Мого сина любиш?
– Якби не любила,
То би не ходила.
Я за твоїм сином
Бистру річку плила.
Бистру річку плила
Через зимну воду.
Не за твоїм сином,
А за його вродов.
– На тобі, дівчино,
Коня вороного.
Відчепись від мене
Та від сина мого.
– Нащо мені коня?
Конем не поїду.
Твого сина люблю
Та за нього піду.
Примітки:
1. Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.2. Записано 1989 р. від Оксани Паньків (1940 р.н.) у с. Підберізці Пустомитівського р-ну Львівської обл.
Джерело:
Пісні з Галичини / Упорядники Р.П. Береза, М.О. Дацко. – Львів: Світ, 1997. – 192 с.Рекламне оголошення