Темна нічка-Петрівочка,
Боюсь додому йти.
Розсердився мій миленький,
Не хоче провести.

А потім він обдумався,
Та й каже: "Проведу",
А я йому відказала:
"Сама додому йду".

Приходжу я до ґаночка,
Та й стукаю у вікно.
– Чую, чую, моя доню,
Не сплю вже я давно.

Доню моя, ріднесенька,
Де ти всю ніч була?
Коса твоя розплетена,
На личеньку – сльоза.

– Мамцю моя, ріднесенька,
В подружки я була.
Косу мою русявую
Вона і розплела.

– Доню моя, ріднесенька,
Іди з цього двора.
Шукай того козаченька,
Що звів тебе з ума.