Поза гаєм зелененьким
Брала вдова льон дрібненький.

Вона брала, вибирала,
Тонкий голос подавала.

Там Василько сіно косить,
Тонкий голос переносить.

Кинув косу додоленьку,
А сам пішов додомоньку.

На тесовий стіл схилився,
Тяжко-важко зажурився.

Вийшла з хати стара мати,
Стала Василя питати:

"Чому сидиш та думаєш,
Чому не п’єш, не гуляєш?"

"Дозволь, мати, вдову брати,
Тоді будем пить-гуляти".

"Не дозволю вдову брати,
Вдова вміє чарувати.

Зчарувала мужа свого,
Причарує сина мого".

"А я чарів не боюся
Та й на вдові оженюся".