Повіяв вітер степовий [1]
Повіяв вітер степовий,
Трава вся похилилась,
В бою впав молодий козак,
Дівчина зажурилась.
– Не плач, дівчино, не тужи,
Голубко сизокрила,
Не вернеться вже милий твій,
Сира земля накрила.
Він був ще хлопець молодий,
Пора була кохати,
Він впав, мов той сухий листок,
І мусить там лежати.
Летить ворон з чужих сторон,
Ще й жалібненько кряче:
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.
Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Впав в бою не один козак,
Сира земля накрила.
Трава вся похилилась,
В бою впав молодий козак,
Дівчина зажурилась.
– Не плач, дівчино, не тужи,
Голубко сизокрила,
Не вернеться вже милий твій,
Сира земля накрила.
Він був ще хлопець молодий,
Пора була кохати,
Він впав, мов той сухий листок,
І мусить там лежати.
Летить ворон з чужих сторон,
Ще й жалібненько кряче:
Вставай, козаче молодий,
Твоя дівчина плаче.
Заплаче мати не одна,
Заплаче Україна,
Впав в бою не один козак,
Сира земля накрила.
Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.Рекламне оголошення