По цей бік гора, по той бік гора.
Поміж тими гороньками сходила зоря.

Ой то не зоря, дівчина люба
З новенькими відерцями по воду пішла.

– Дівчино моя, напій мі коня
З глибокої криниченьки, з нового відра.

– Як буду твоя, то й напою два,
Ще й поведу до Дунаю, де тиха вода.

– Кінь води не п’є, копитами б’є,
Стережися, дівчинонько, він тебе заб’є.

– Як мене заб’є, жалю не буде,
Є у мене сестра менша, то й твоя буде.

– Що мені сестра, як не ти сама,
Не пригорне до серденька мене, сокола.