Понад плесом розлогим Горині –
Наче писанка, рідне село.
Завжди очі його ніжно-сині,
Світло в душу несуть і тепло.
Тут здолав свої перші стежки
У незнаний і дивний цей світ.
Тут знайшли свій спочинок батьки...
Між берізок – конвалії цвіт.

Приспів:
Ти колиско моя, Бухарів!
Наймиліший тут жайвора спів!
Найрідніший куточок на світі –
Розквітати тобі й молодіти!
Отча хато моя, Бухарів!
Тут душею, мов птах, заярів.
А в хвилини життєвої скрути
Добре нам наодинці побути!

Тут найкраща і пісня, й колядка!
Сосни й трави – немов навіки!
До небес прокладається кладка
Під мелодію Горинь-ріки.
Звук гармоніки в пам’яті ллється.
Не згубивсь по далеких світах,
Повертаюся з радістю в серці,
А прощаюсь зі смутком в очах.

Приспів

І душа моя навстіж відкрита,
Як вертаюсь у рідне село.
Тут дитинства мого пахне рута
І натхнення струмить джерело.
Завжди лину туди, мов за щастям,
Подолавши важку дальню путь,
І для серця це – справжнє причастя,
Земляки, разом з вами побуть!

Приспів