Ой там при долині
Ой там при долині, гарматами зритій,
Лежить не віднині січовик убитий.
Козацькеє тіло від вітру зчорніло,
А личко розквітле зів’яло, змарніло.
Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить м’яти на могилу твою.
Береза не зронить листків на могилу,
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Закує з гармати ворожая куля.
Один бір заплаче нишком серед ночі
І ворон закряче, виймаючи очі.
Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять.
І кров по долині накриє мурава,
Та слава не згине, стрілецькая слава!
Лежить не віднині січовик убитий.
Козацькеє тіло від вітру зчорніло,
А личко розквітле зів’яло, змарніло.
Не заплаче мати та й над головою,
Не посадить м’яти на могилу твою.
Береза не зронить листків на могилу,
І дзвін не задзвонить, не сповістить милу.
Не викує, брате, літ твоїх зозуля,
Закує з гармати ворожая куля.
Один бір заплаче нишком серед ночі
І ворон закряче, виймаючи очі.
Одні рано-вранці вітри заголосять,
Вовки-сіроманці кістки порозносять.
І кров по долині накриє мурава,
Та слава не згине, стрілецькая слава!
Примітки:
Останній рядок кожного куплету повторюється двічі.Джерело:
Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.Рекламне оголошення