Їхав козак на війноньку [1]
Їхав козак на війноньку,
Сказав: "Прощай, дівчинонько,
Прощай, дівчино, чорнобривая,
Їду в чужую сторононьку.
Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі, –
Легше в могилі спочину".
Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі накрили очі, –
Вже він в могилі спочинув.
Добрії люди насилу
Взяли хорошу дівчину.
Ген серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу.
Сказав: "Прощай, дівчинонько,
Прощай, дівчино, чорнобривая,
Їду в чужую сторононьку.
Дай же, дівчино, хустину,
Може, я в бою загину,
Темної ночі накриють очі, –
Легше в могилі спочину".
Дала дівчина хустину,
Козак у бою загинув,
Темної ночі накрили очі, –
Вже він в могилі спочинув.
Добрії люди насилу
Взяли хорошу дівчину.
Ген серед поля гнеться тополя
Та й на козацьку могилу.
Примітки:
Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.Джерела:
1. Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.2. Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.
Рекламне оголошення