Зацвіла калина
В лузі на помості,
Їде син до мами
З дружиною в гості.

– На добридень, мамо,
Чи рада ти мною,
Чи рада ти мною,
Мею дружиною?

– Тобі, синку, рада –
Ти моя дитина.
Невістці не рада –
Чужа-чужанина.

Посадила сина
Свого кінець столу,
Нелюбу невістку –
Та й коло порога.

Дала свому сину
Солодкого вина,
Нелюбій невістці –
Гіркого полину.

Вони собі двоє
Вірненько любились.
Взяли теє вино,
Докупочки злили.

Взяли теє вино
Докупочки злили,
Схилили головки,
Як голуб-голубка.

Поховала сина
В вишневім садочку,
Нелюбу невістку –
В воротах в куточку.

Посадила сину
Червону калину,
Нелюбій невістці –
Сухую тернину.

Червона калина
Стала посихати,
Сухая тернина –
Гілля розпускати.

Сухая тернина –
Гілля розпускати.
До злої матінки
Стала промовляти.

– Ой мати ж, ти, мати,
Що ж ти наробила,
А я ж твого сина
Так вірно любила.

– Ой Боже мій, Боже,
Що ж я наробила,
Що я своїх діток
З світу згубила!