Вийду на гору крутую,
Стелиться в полі туман.
Довго стояв з дівчиною
В темному гаю козак.

– Ой ти, козаче-соколю,
Не зводь дівчину з ума.
Бідна вона сиротина,
Батька і неньки нема.

– А я дівчину не зводжу,
Любу, кохану, свою,
Як тільки зіронька зійде,
То я до неї іду.

Дівчина в саду гуляла,
Стара циганка прийшла:
– Дай мені правую ручку,
Правду скажу тобі я.

– А я циганкам не вірю,
Іди, циганко, мерщій.
Доля у мене щаслива.
Милий навік буде мій.