Взяв би я бандуру [1]
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав,
Через ту дівчину
Бандуристом став.
А все через очі,
Коли б я їх мав,
За ті карі очі
Душу я б віддав.
Марусино, серце,*
Пожалій мене,
Візьми моє серце,
Дай мені своє.
Маруся не чує,
Серця не дає,
З іншими жартує –
Жалю завдає.
Де Крим за горами,
Де сонечко сяє,
Там моя голубка
З жалю завмирає.
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав.
Через тії очі
Бандуристом став.
Та й заграв, що знав,
Через ту дівчину
Бандуристом став.
А все через очі,
Коли б я їх мав,
За ті карі очі
Душу я б віддав.
Марусино, серце,*
Пожалій мене,
Візьми моє серце,
Дай мені своє.
Маруся не чує,
Серця не дає,
З іншими жартує –
Жалю завдає.
Де Крим за горами,
Де сонечко сяє,
Там моя голубка
З жалю завмирає.
Взяв би я бандуру
Та й заграв, що знав.
Через тії очі
Бандуристом став.
Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.2. У джерелі 2 текст подано без останнього куплету.
* – у джерелі 2 цей рядок подано інакше:Марусенько, люба.
Джерела:
1. Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.2. Пісенний вінок: Українські народні пісні / Упорядник Андрій Михалко. – Київ: Криниця, 2007. – 400 с.
Рекламне оголошення