В кінці греблі шумлять верби [1]

текст
В кінці греблі шумлять верби,
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой немає козаченька –
Поїхав за Десну;
Рости, рости, дівчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дівчинонька
Та на порі стала;
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Ой не плачте, карі очі, –
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При місяці стоя!

Не я його полюбила –
Полюбила мати.
Заставила мене мати
Рушнички в’язати.

Один сплела, другий сплела,
На третьому стала.
Ждала, ждала козаченька
Та й плакати стала.

Зелененькі огірочки,
Жовтенькі цвіточки...
Нема мого миленького,
Плачуть карі очки!

Примітки:
1. Останні два рядки кожного куплету повторюються двічі.
2. У джерелі 2 текст подано без п’ятого і шостого куплетів.
Джерела:
1. Пісні маминого серця / Упорядник Р.П. Радишевський. – Київ: Видавничий центр "Просвіта", 2006. – 351 с.
2. Перлини української народної пісні / Упорядник Микола Гордійчук. – Київ: Музична Україна, 1991. – 383 с.

Рекламне оголошення