Матері

Далека, самотня й далека, у цілому світі одна,
Дні й ночі, у студінь і спеку до мене летить вона.
Рідна, як пісня з колиски, тиха, як свято волинське,
Готова завжди до страждання, до болю, до горя і втрат.
Вона б віддала останнє, терпіла б сама стократ,
Щоб лихо мене минало, щоб доля мене ласкала,
Але у безсонні ночі як ноги і руки гудуть.
Гнітять її сни пророчі про тернем укриту путь,
Що я не така як люди, що щастя мені не буде.
Навколішки в тихій молитві як стредниця і як свята
Благає мене захистити і небо мені приверта.
А потім свої турботи, втоми в вічній роботі,
Розгойдані темні хвилі лягають в самотні сни.
І носять уламки милі, то образ її на них,
Чи тільки страждання безкрає,
Я знаю, любов не вмирає!..


Рекламне оголошення