Громадянська війна

Авторство вірша на диску записано за Сергієм Жаданом та Генадієм М’ясоєдовим. Основа вірша була написана Жаданом, М’ясоєдов переробив першій куплет та додав приспів. Пісня мала увійти ще до першого альбому гурту "Відчуття присутності", але з огляду на наявність вислову "не може кожен підарас", що могла викликати заперечення у надзвичайно набожного спонсора – арабського мецената Ківана Аднана, Таня Доній зняла цю пісню з першого альбому.

Собі здобуду автомат. Мова йде про автомат, який таємно переховувався під землею родиною Жаданових на хуторі Бондарів з часів другої світової війни. Під час перебудови Сергій Жадан неодаразово хвалився і показував його своїм товаришам по літгурту "Червона фіра" (Ростислав Мельників та Ігор Пилипчук). Коли відомий харківський поет і літературний критик Ігор Бондар-Терещенко заснував в Харкові часопис "Український засів" (а вірніше відновив, так як часопис з аналогічною назвою видавався німцями в Харкові під час другої світової війни. Головним редактором був зондерфюрер Іван-Юрій Костюк (не плутати з діаспорним літературознавцем Григорієм Костюком (1902-2002рр.)), автомат був переданий Жаданом Ігореві Бондар-Терещенко на знак вдячності за те, що в №4 той як головний редактор розмістив підбірку віршів Сергія. "Український засів" Бондаря-Терещенко мав певний мілітаристський підтекст, неоднаразово друкував фото українських літераторів в німецькій військовій формі та листівки часів другої світової війни, що видавалися німцями для українців. Там же був вперше в Україні видрукований некупюрований "Щоденник" Аркадія Любченка, що писався під час німецької окупації і містив у собі ряд підозрілих антисемітських пасажів. Після виходу семи чисел часопис був закритий за "розпалювання міжнаціональної ворожнечі". Під час обшуку автомат безслідно зник. В судовій справі як речовий доказ він не фігурував.

Піду за волю воювать. Типовий штамп, притаманний українській народній пісенні творчості. В народних піснях часто згадується ця туга за волею, де "воля" – абстрактне розуміння як справедливості, так і кращої долі. Є типовим прикладом абстрактності мислення українців.

Напали злії вороги. Строка є наслідком неодноразових кпинів Сергія Жадана на адресу національного українського гімну "Ще не вмерла Україна", де, як відомо, противники України названі миролюбно-поблажливо "наші воріженки". На другому Ірпінському семінарі (яке проводило видавництво "Смолоскип" для творчої молоді) Жадан пообіцяв, що ніколи в своїх віршах не використовуватиме слово "воріженьки". Для посилення ефекту в другій редакції вірша був доданий епітет "злії".

Повстанська доля не легка. Жадан захоплювався історією як повстанського руху Старобільщини, так і більш пізньою історією Української Повстанської Армії, і навіть намагався ввести під час свого викладання на філологічному факультеті Харківського національного університету курс поетично-пісенної творчості УПА.

Прощай посьолок і ДК. Русизм "посьолок" з’являється у Жадана не випадково. Народився на хуторі Бондарів, а в подальшому переїхав до селища міського типу Старобільськ, які на Правобережній Україні називаються "містечка", а на Донбасі – "посьолкі". ДК – абревіатура, що розшифровується як дім культури, або Будинок культури. З Старобільським Будинком Культури (ДК) у Жадана пов’язуються спогади про першій публічний виступ. В сьомому класі юний Сергій запросив в ДК (який, як правило, ніколи не закривався) групу своїх однокласників та спробував прочитати їм власні вірші. Російськомовне оточення не зрозуміло поета і перший виступ закінчився брутальним побиттям. Але цей прикрий випадок не надломив Жадана і він не закинув поетичну творчість. В подальшому ці перші вірші увійшли до першої збірки Жадана "Рожевий дегенерат", яка була видрукована на друкарській машинці. У всіх автобіографічних довідниках про себе Жадан завжди згадує "Рожевий дегенерат", як про свою першу збірку, але ніколи не передруковує віршів, що увійшли до неї, що засвідчує критичне ставлення автора до своєї початкової творчості, та ностальгійні переживання за нею з іншого боку.

Прощайте женщини й вино. Слово "женщини" не є слобідським русизмом, як воно могло би виглядати з точки зору неслобідського читача. На Слобожанщині навіть в російській мові для означення особи жіночої статі використовується слово "жінка". Слово "женщина" війшло в лексикон Жадана після неодноразових подорожей до Львову і є очевидно, формою висміювання галицьких русизмів, які потрапили в літературну галицьку мову ще в 19 сторіччі в період боротьби "твердих русинів" з польською мовою. Такі галицькі слова як "мужчина", "молодіж", "свобідний", "каждий", що ріжуть вухо наддніпрянцю, неодноразово висміювалися Жаданом. Особливо він боровся зі словом "мужчина", яке поширювали галицькі літературні редактори через центральне телебачення. На знак протесту з поширенням галицького русизму "мужчина" Жадан почав вживати у повсякденній мові аналогічне слово "женщина". І на відміну від своїх старобільських однолітків Жадан починав вживання алкогольних напоїв не з міцних (горілка, спирт, самогон), а з вина (типу "Золотая осень", "Плодово-ягодное"), до яких його привчила рідна тітка, відома поетеса та філолог Олександра Ковальова. В подальшому в колі мистецько-поетичного середовища його довго не могли відучити від цієї звички. Остаточно це вдалося вже Андрієві Кокотюсі, який принципово не вживає вино і пиво. Підпавши під вплив Кокотюхи Жадан перейшов на вживання більш традиційних напоїв.

Вже має наше знамено. Типово слобожанський зворот: "має" – в значенні "майорить", "розвівається". Слобідське "знамено" на Центральній Україні звучало би як "прапор", а на Західній, як "фана".

На нас летить гелікоптер. Під час написання віршу відбувався черговий сплеск чечено-російської війни, в якій чеченським повстанцям неодоразово вдавалося збити російські вертольоти. (В 1999 році Сергій Жадан разом з Євгеном Золотарьовим ("Кнопа") організували у Харкові акцію проти чергової російської агресії в Чечні під назвою "Я – проти війни". На початку книги власних вибраних творів "The very very best poems, psychodelic stories of fighting and other bullshit" (2000р.) Жаданом вміщено: "Обороні Грозного присвячується".) Гелікоптер – осучаснена назва слова "вертоліт", данина моді, згідно якій в українській мові повинно залишатися мінімум слів, аналогічних російським. Слово "гелікоптер" кальковано з англійського "helicopter".

В ньом президентський охвіцер. Формально в цій строфі не міститься нічого особисто проти Президента. Одначе, в першому варіанті строка звучала так: "в ньом Президент і офіцер". Після прочитання цього віршу на кафедрі української філології Харківського Національного Університету декан факультету наполегливо просив Жадана внести редакційні правки. У відповідь на його прохання Сергій пом’якшив формулювання, після чого успішно вступив до аспірантури.

Та я пульнув із-за моста. Під час вишколу, який проводив Євген Золотарьов для українського молодняка, Сергій Жадан зайняв останнє місто серед групи по стрільбі. Особливо невдалими були результати по стрільбі з гвинтівки та пістолету. Трохи краще були результати по стрільбі з автомату. "Із-за" – русизм, що часто зустрічається в слобідських говірках.

Трясеться жирний олігарх. Жадан має дуже худорляву, так звану астенічну, статуру. З цим було пов’язано безліч неприємних інцидентів Жадана зі шкільним середовищем, тому епітет "жирний" в стилістиці Жадана містить у собі додатково негативне забарвлення.

Ігнорувати волю мас не може жоден підарас. Строка належить до часу розриву Жадана з Кокотюхою. Відомий і талановитий український детективіст Андрій Кокотюха (нар. в 1970 р., автор романів і повістей: "Шлюбні ігрища жаб", "Осінній сезон смертей", "Останній раз", "Там, де похована Адель", "Повернення сентиментального гангстера", "Нейтральна територія", російськомовних "Ментовский город", "Отработанный материал") мав з часів Ірпінських семінарів Осипа Зінкевича надзвичайно приятельські стосунки з Жаданом. Перебуваючи в другій половині 90-х років в Києві Жадан зупинявся на ночівлю або у подружжя Доніїв або у Кокотюхи. Андрій Кокотюха проживав на Севастопільській площі на восьмому поверсі квартири, купленої йому Осипом Зікевичем під час роботи Андрія у видавництві "Смолоскип". Квартира була однокімнатна з одним ліжком і ночівля в одному ліжку Андрія і Сергія не виглядала протиприродньою. Надзвичайно ніжне ставлення Андрія до Сергія, його поплескування в п’яному стані по сідницях, обійми тощо, не бентежили останнього. Тим більше, що в цей період Жадан відзначався необмеженим вживанням алкоголю, почасти до стану абсолютної непритомності. Постійним напарником у цьому процесі у Жадана був Андрій Кокотюха. Достеменних фактів на підтвердження інформації, що поширилася в колі мистецької тусовки, що однієї ночі, коли алкоголь недостатньо міцно подіяв на Жадана і він прокинувся посередині ночі, то відчув, що з ним провадять гомосексуальний контакт немає. Аналогічно немає і беззаперечного спростування цієї інформації. Фактом є лише те, що після тієї ночі був нетривалий період погіршення стосунків між двома непересічними літераторами. Період охолодження стосунків між Жаданом і Кокотюхою тривав недовго і остаточно закінчився після одруження Кокотюхи з Іриною Граждан. Під час весілля, яке відбувалося на батьківщині Кокотюхи в м. Ніжині 15 вересня 2002 р. Жадан був побитий одним з давніх ніжинських товарищів Кокотюхи на грунті ревнощів до Андрія.

Ігнорувати волю мас – тут відчувається вплив Олександра Ірванця з його віршем "Турбація мас (гімн-ода Бу-Ба-Бу)", рефреном кожного куплету де є "...маси турбувати, маси турбувати, маси турбувати".

Вернусь колись на цей перон. Залізничний перон в м. Старобільську виконував функції основної центральної вулиці (так звані "Бродвей", "стометрівка").

Оно синіє терикон – типовий пейзаж для Донбасу, до якого входить і Луганська область (до Луганської області увійшла і частина Східної Слобожанщини з Старобільськом).

Закину ранець під буфет. За буфетом в центральній кімнаті у малого Сергійка була схованка. В шість років на задній стінці буфету він вицарапав тризуб.

У ньому скальпи й марафет. Тут алюзія, пов’язана з інцидентом після нагородження премій "Смолоскип" в 1996 році, яке відбувалося в Будинку вчителя (колишнє приміщення Центральної Ради). Після нагородження в чоловічому туалеті на Жадана було вчинено напад. Нападник діяв під впливом алкоголю за допомогою уламка пляшки (так звана "розочка") та під погрози "зняти скальп". Приводом для нападу було розміщення Жаданом підробленної переписки П. Куліша з Т. Шевченком в редагованому Сергієм журналі "Гігієна", що патріотично налаштований нападник розцінював як блюзнірське ставлення до національних святинь. На місці різаної рани у Жадана залишився широкий шрам від верхнього краю лівого вуха до середини потилиці, якого він зміг позбутися лише в 2001 році в косметологічній лікарні міста Відень (Австрія), де перебував рік на умовах стипендії для молодих митців Центральної Європи.

Марафет – збірна назва наркотиків (тюремний сленг, фєня). Жадан припинив вживання важких наркотиків в 1996 році. Після гастрольного турне по діаспорним центрам США і Канади, влаштованих Осипом Зінкевичем для групи творчої молоді, Жадан привіз (за неперевіреною інформацією – з Детройту) важкий синтетичний наркотик. Невміння визначити правильне дозування препарату призвело до важкої інтоксикації (отруєння) організму. Після виходу з коми Жадан "зав’язав" з вживанням важких наркотиків. Після відомого Львівського передозування Жадан припинив вживання і таблеток, що містять наркотичні компоненти. Наразі з наркотичних речовин Жадан віддає перевагу драпу (анаша, сушена конопля, яка використовується у вигляді цигарок-самокруток).

Цвітуть гаї, де бивсь трудар, працює мирно пролетар. Ці рядки виконані в традиціях поетичного соцреалізму і містять в собі неприхованне пародіювання Павла Тичини та його збірки "Партія веде!"

Та на Великдень в акурат переховаю автомат. Саме на Великдень відбувся розгром владою редакції часопису "Український засів". Фамільний автомат родини Жаданових, що був переданий на зберігання Ігорю Бондар-Терещенкові під час обшуку так і не було знайдено.

Рекламне оголошення