Жовтень 90-го

Пісня була створена Олегом Покальчуком в жовтні 1990 року на підтримку акції студентського голодування в Києві. В кінці 80-х – на початку 90-х Олег Покальчук був одним з волинських українських бардів. Після переходу на роботу аналітика до структур, підпорядкованих Юлії Тимошенко, отримав заборону на бардівську діяльність (можливо мають рацію вперто циркулюючі чутки, що Тимошенко не витримує біля себе занадто яскравих особистостей, талановитіших за неї). Нині називає себе астропсихологом. Поза аналітичною і соціологічною діяльністю займається байкерством (їзда на швидкісних мотоциклах), любить стріляти з вогнепальної зброї, (має магнум і револьвер). Більш відомим став старший брат Олега – Юрій Покальчук, поет, автор порнографічних оповідань (зокрема, книжки "Те, що на споді"), екс-голова Асоціації Українських письменників (АУП) та екс-член Національної Ради по телебаченню і радіомовленню. Вперше вірш (три куплети з нього) був надрукований Олесем Донієм в його книзі "Студентська революція на граніті" (1995). При записі пісні "Калєкцією" вірш був підданий корегуванню, яким займалася Таня Доній. Вона розбила вірш на окремі куплети приспівом та зняла, як історично застарілу, строфу:

"Серцем до серця супроти зла
Серед наметів, стягів і шатер
Разом із нами Стус і Кобзар,
Славні гетьмани і Божа матір".

М’ясоєдов написав нову музику під текст (паралельно існує і авторський варіант Покальчука). Через те, що у 2002 році, коли записувався диск, відбувалося чергове протистояння влади і опозиції, Олесем Донієм пісні було надана камуфлююча назва "Жовтень 90-го".

Влада не хоче слухати слів.<\i> Після початку студентського голодування 2 жовтня 1990 року влада близько двох тижнів не робила нічого, щоби розглянути студентські вимоги. У багатьох студентів погіршилося здоров’я, тому організатори акції вирішили радикалізувати ситуацію.

Страйк наша зброя, страйк – наше право.<\i> Через тиждень після початку голодування розпочався студентський страйк, спочатку в Києві, потім у Львові, потім в інших містах. В останні дні акції був здійснений так званий окупаційний страйк, коли повсталими студентами були захоплені і забарикадовані "червоний" і "жовтий" корпуси Київського Державного університету ім. Т.Г. Шевченка. До страйку приєдналися училища, технікуми, школи, науково-дослідні інститути, деякі шахти і підприємства. Після заклику в прямому ефірі по загальнонаціональному каналу до всеукраїнського страйку лідерів акції до підтримки акції почали готуватися залізниця і головні заводи України. Влада була змушена піти на виконання вимог студентів.

Станьмо на площі.<\i> Початок акції відбувався в Києві на площі Жовтневої революції (нині Майдан Незалежності), де й було розбито перше наметове містечко.

Київе, встань-но, Січ, пробудись! Львове, не дай заснути!<\i> Ідея "трьохвекторності" була дуже популярна в студентському революційному середовищі тих часів. Згідно цієї ідеі, успіху можна було досягти, піднявши три центр Опору: Захід (Львів), Центр (Київ) та Схід (Дніпропетровськ (за тодішнею національно-демократичною термінологією Січеслав)). Саме тому, керівництво було обрано в складі трьох осіб: голова УСС м. Дніпродзерджинська Олег Барков, голова Львівського Студентського Братства Маркіян Іващишин, голова Київської Української Студентської Спілки Олесь Доній. Як показав подальший розвиток подій, ідея "трьохвекторності" не знайшла підгрунтя саме на Сході. Студентський рух продовжував бути сильним переважно в Києві і на Західній Україні.

Площа – це наші Крути.<\i> Крути – невеликий переїзд на Чернігівщині, де у 1918 році відбувся нерівний бій між молодими захисниками Центральної Ради і переважаючими російськими червоними військами під проводом Муравйова. Залишки українського загону були розстріляні росіянами. В національно-демократичній риториці "Крути" асоціюються з подвигом молоді в ім’я Української держави.

Нам остогидло чути: "Заждіть, нехай-но старші скелю лупають".<\i> Акція студентського голодування містила відверто молодіжний характер. Студентські ватажки зі скепсисом дивилися на старше керівництво національно-демократичного руху і не підпускали їх до керівництва акцією.

Можна ужити палки і газ, долі зламати і знести шатра.<\i> Перший час над акцією нависла загроза силового розв’язання з боку міліції, які погрожували знести наметове містечко і забрати учасників до в’язниці, але Президія Київської міськради, де кількісно переважали "демократи", терміново прийняла рішення про дозвіл для несанкціонованих мітингів на площі Жовтневої революції, фактично легалізувавши акцію.

Але займеться врешті від нас Всеукраїнська визвольна ватра!<\i> Пафосне завершення вірша повністю відповідало тодішнім настроям повсталого студентсва.

Рекламне оголошення