Панувала на дворі моя осінь,
Фарбувала дерева жовто-сірим,
Залишала на землі свої сльози,
Забираючи з собою мої мрії.

Неба смуток зупинив подих сонця,
І дощі лягають знов мені на душу,
Захмельнулося у них моє літо,
Загубились до Різдва світлі думи.

Спокій тут не знайти,
Зле мені – треба йти.

Приспів:
Осінь жовто-сіра
Осінь сльози лила
Мої коси мила
Осінь! (весь куплет – 2)

Все одно що буде завтра, я знаю,
Що зима замінить осінь, зиму, літо,
Та знайдеться все ж людина – запитає,
Я пошлю його і спати лягу тихо.

Спокій тут не знайти,
Зле мені – треба йти.

Приспів (2)