Мої кращі друзі – порожні кімнати,
Дивляться, як сплю чи намагаюсь спати.
Вони – корабель у невагомості,
Порожні кімнати моєї свідомості.

Я замовляю на барі у ванній
Чистий рушник і води з-під крану
Мені лише хотілось, щоб ти була поряд,
Натомість я чув знайомі історії
І далі летів по своїй траєкторії.

Приспів:
Я не знаю яким оком дивитись на все це,
Я не хочу далі жити із болем у серці.
Як і тисячу років назад,
Ми усі крокуємо в ряд
По дірявій палубі корабля,
Що носить чуже ім’я.

П’яні солдати поступаються місцем у пеклі
Всім тим, хто наніс їм рани
Ми знаєм, що бої були запеклими,
Історія вчить, що ми усе ж програємо.

За зеленими парканами
Такі дивні люди ховають історію,
Вони не живуть нашими планами,
Їм просто треба мітити свою територію,
Їм просто треба привід, щоб втекти із дому.

А люди навколо не вдаються до тонкощів,
Не знають, як встати, тож бояться падати.
Безпорадно тиснуть руки і посміхаються,
Історія вчить, що всі вони зламаються,

Та й далі живуть без зайвої участі,
Тихо кохають, та голосно мучаться,
Поставивши своє життя на паузу,
Цікаво, чи так простоїть до старості,
Цікаво, чи ще багато цікавостей?

Приспів

Що носить чуже ім’я.

Історія вчить, що всі, хто боялися,
Отримують найсильніші муки совісті,
Історія вчить, що все міняється,
Ніщо не являється випадковістю.

Мої кращі друзі – порожні кімнати,
Закриваю вікна, починаю злітати.
Вони – корабель у невагомості,
Порожні кімнати моєї свідомості,
Порожні кімнати моєї свідомості.