Він – берег із піску, на ньому всі твої сліди
Тримаєш на волоску білі вітрила.
Океан заснув, сонце забуло всі слова
Живий шматочок літа в твоїх долонях.

Шукає день, шукає день, шукає день
Щоб стерти пам’ять
Шукає день, шукає день, шукає день
Щоб з собою сам на сам вкриватись твоїм ім’ям

Ти – гвіздок на стіні, він – годинник, що йде назад
Ти крапля дощу на склі, що бавиться в піні
Пиши мені листи, дивись на комети в телескоп
Твої вікна завжди виходять на північ.