"Кохайтеся, чорноброві, та не з москалями,
Бо москалі – злії люди, зроблять лихо з вами."
Тарас Григорович Шевченко.

Я всажу тобі ніж прямо в серце – у груди.
Злегка так проверну гайдамацький той ніж.
Се є помста моя за брехню і облуду,
І не треба кричати: "Як не віриш – то ріж!"

Приспів 1:
А чемний легінь у саду ховає дівку молоду,
У тім саду, куди тебе я приведу.

Подивись навкруги – бачиш небо і гори?
То вкраїнська земля, то наш батьківський край.
Не кохай москаля! Не кохай, чорноброва!
Я благаю тебе: москаля не кохай!

Приспів 1

А та, що в землі, та Шевченка забула.
Покохала туріста з Твєрі чи Пєрмі.
І отримала блядь від такого загула
П’ять ударів ножем із возможних шесті.

Приспів 2:
А чемний легінь у саду ховає курву молоду,
У тім саду, куди тебе я приведу.