Я завше вдома поміж днем і сном,
Там, теплі від забав, поснули діти,
Там любо старцям при вогні сидіти,
Повитими світінням, як рядном.

Я завше вдома поміж днем і сном,
Там вечорові дзвони, і до ночі
Там постаті натомлені дівочі
Завмерли над ясним криничним дном.

А над усе – ця липа за вікном.
І всі літа, що мовкли в ній віками,
Знов оживають і течуть гілками
На чуйній варті поміж днем і сном.