Ой ти казав, мій миленький, що ні будеш брати,
А ти пішов, мій миленький, иншої шукати.
Хоть ти собі, любцю, найдеш з сивими волами,
Таки собі гой не найдеш з чорними бровами.
Чого ж ти сі, моя мила, таке розбираєш?
Чого ж ти сі в своїм роду таке величаєш?
Як мені сі, мій миленький, та й не величати,
Я на вроду дуже файна, можу сі признати.
Ой що ж тобі, любцю, з вроди, що-с на вроду красна?
Коби-с, любцю, гроші мала, то би-с була щасна.
А що ж тобі, любцю, з того, що є гроший много?
Коли бо сі ой не маєш глянути на кого.