Попід гору високую ожиноньки вют сі
Попід гору високую ожиноньки вют сі,
Нераз душє невинна є, люди набрешут сі.
Брешіт, брешіт, вороженьки, чей сі набрешете,
Стоїт камінь за вороти, та й сі нагризете.
Нераз душє невинна є, люди набрешут сі.
Брешіт, брешіт, вороженьки, чей сі набрешете,
Стоїт камінь за вороти, та й сі нагризете.
Примітки:
Записано у с. Жураки Богородчанського району Івано-Франківської області.Джерело:
Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. – 317 с.Рекламне оголошення