Ой кувала зазуленька, а тепер не кує
Ой кувала зазуленька, а тепер не кує,
Чогось мене моя мати тепер не жалує.
Тоди я ті, моя доню, буду жалувати,
Ой як буде зазуленька в осени кувати.
Ой мамуню, мамуненько, я ще не чувала,
Щоби сива зазуленька в осени кувала.
Чогось мене моя мати тепер не жалує.
Тоди я ті, моя доню, буду жалувати,
Ой як буде зазуленька в осени кувати.
Ой мамуню, мамуненько, я ще не чувала,
Щоби сива зазуленька в осени кувала.
Примітки:
1. Записано у с. Вовків Перемишлянського району Львівської області.2. Пор. Сал. ст. 61, ч. 13-14.
Джерело:
Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. – 317 с.Рекламне оголошення