Попід гору високую літают вірляни
Попід гору високую літают вірляни,
Нігде мені так не добре, як в рідної мами.
А в рідної мамуненьки сніданє раненько,
Коса роса розчесана, сорочка біленька.
А я в свої мамуненьки роскоші зазнала,
В понеділок лягла спати, а в суботу встала.
А в суботу рано встала, косу розчесала,
Ой Господи милосерний, тамто-м ся виспала.
Ой Господи милосерний, до тебе ся молю,
Не вважаю на богача, йно на добру долю.
Не вважаю на богача сіяти, орати,
Йно вважаю на доброго, щоби погуляти.
Нігде мені так не добре, як в рідної мами.
А в рідної мамуненьки сніданє раненько,
Коса роса розчесана, сорочка біленька.
А я в свої мамуненьки роскоші зазнала,
В понеділок лягла спати, а в суботу встала.
А в суботу рано встала, косу розчесала,
Ой Господи милосерний, тамто-м ся виспала.
Ой Господи милосерний, до тебе ся молю,
Не вважаю на богача, йно на добру долю.
Не вважаю на богача сіяти, орати,
Йно вважаю на доброго, щоби погуляти.
Примітки:
Записано у с. Біла Тернопільського району Тернопільської області.Джерело:
Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. – 317 с.Рекламне оголошення