Тепер мені погуляти, доки своя мати
Тепер мені погуляти, доки своя мати,
І простеле і накриє: лягай, доню, спати.
А в чужої мамуненьки вже того не буде,
Не простелит, не накриє, іще раньше збудит.
У чужої мамуненьки, як камінь на воді,
Ой а чужій мамуненьці догодити годі.
І простеле і накриє: лягай, доню, спати.
А в чужої мамуненьки вже того не буде,
Не простелит, не накриє, іще раньше збудит.
У чужої мамуненьки, як камінь на воді,
Ой а чужій мамуненьці догодити годі.
Примітки:
Записано у с. Хотінь Калуського району Івано-Франківської області.Джерело:
Коломийки. Том 2 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1906. – 317 с.Рекламне оголошення