А як сяду на коника, та й гоя, та й гоя
А як сяду на коника, та й гоя, та й гоя,
Не заплаче отец, мати, но дівчина моя.
Не заплаче отец, мати, що мя породила,
Но заплаче дівчинонька, що мя полюбила.
Не заплаче отец, мати, но дівчина моя.
Не заплаче отец, мати, що мя породила,
Но заплаче дівчинонька, що мя полюбила.
Примітки:
Записано у с. Буцнів Тернопільського району Тернопільської області.Джерело:
Коломийки. Том 1 / Упорядник Володимир Гнатюк. – Львів: Наукове Товариство імені Шевченка, 1905. – 302 с.Рекламне оголошення